Погана поведінка дітей. Як і чим можуть допомогти правила в родині

Онащук Елена
Просмотров: 241

Не виховуйте дітей, вони все одно будуть схожі на вас. Виховуйте себе.

(Англійське прислів’я)

Дисципліна дитини це не просте питання, яке напевно не раз поставало перед кожним педагогом чи батьками. Чому діти галасують, не слухають те що їм говорять і не реагують на зауваження вчителя. Вдома не чують батьків і не виконують їх прохань? Чому, не зважаючи на обіцянки, через тиждень ситуація повторюються?

Для того, щоб можна було адекватно впливати на дітей, важливо зрозуміти причини їх поганої поведінки. Також, важливо пам’ятати, що дії тільки в рамках школи, не призведуть до позитивних змін. Роль та вплив батьків в цьому питанні є головними, тому що погана поведінка частіше за все – зашифроване послання для батьків. А педагогічний колектив, шкільний психолог та соціальний педагог можуть допомогти та підтримати батьків в непростій задачі – розібратися з причинами порушення дисципліни та скорегувати поведінку дитини.

Традиційно психологи вирізняють чотири найчастіших причини поганої поведінки: боротьба за увагу, спроби самоствердитись, помста, втрата віри у власний успіх. Умовно, це внутрішні причини, які йдуть від самої дитини. Чому умовно? Тому що дитина – це завжди відображення родини і ці проблеми виникли в контексті стосунків з батьками.

Друга група причин – це ті обставини, в яких на даний момент знаходиться дитина. Несприятливими сімейними ситуаціями є, по-перше, усі сімейні кризи: перманентні сварки батьків, розлучення, серйозна хвороба когось з членів родини. По-друге, відсутність згоди в стратегії виховання між батьками та/чи між батьками і бабусями-дідусями, якщо вони проживають разом з родиною, і в наслідок цього – відсутність у дитини чітких та зрозумілих уявлень про правила. При цьому причини першої та другої групи завжди пов’язані між собою.

В даній статті я спробую розповісти, як і чому на дитину впливає відсутність правил в сім’ї, і невеличкі підказки, с чого починати батькам, щоб виправити ситуацію.

 

Найчастіші причини порушень поведінки:

Відсутність чітких і зрозумілих правил та рамок в сім’ї

Важливо зрозуміти, що дисциплінованості і вмінню дотримуватись правил, діти перш за все навчаються в родині – наслідують це вміння від батьків.

Чому так відбувається, що в родині ці правила не засвоюються? Що заважає цьому процесу?

По-перше, це непослідовність, незрозумілість  і непередбачуваність в правилах та вимогах до дитини. Така ситуація одна з найскладніших і призводить не просто до поганої поведінки в майбутньому, а в особливо тяжких випадках, коли до дитини застосувують фізичні покарання – до девіантної поведінки чи вживанню психоактивних речовин. Мова йде про ситуації, в яких дитина ніколи не може передбачити, що чикати від батьків. Коли лають ні за що, просто тому що попався «під гарячу руку». Коли за один і той же вчинок можуть чи сильно покарати, чи проігнорувати його, а іноді навіть похвалити. Наприклад, син розпалив вогонь у дворі, і батько був у захваті, можливо навіть сам не усвідомлюючи цього (можливо розповідав із захватом про це. Знаєте як буває, батьки розповідають про бешкетництво дітей, начебто, щоб пожалітись, а сторонньому спостерігачу, зрозуміло, що батьки пишаються дітьми. Так само і діти відчувають істинні почуття батьків до себе). А іншого разу, наприклад, став сильно сваритись за розведений вогонь. Або сьогодні за двійку жорстко наказують, не пускають гуляти тощо (ще гірше якщо б’ють), а завтра говорять «То й нехай. Це дрібниця».

Внаслідок цього у дитини зростає тривога, відсутні орієнтири, з якими можна звірити свою поведінку, не формується зрозуміла і чітка система правил та санкцій за їх порушення. Звичайно, така поведінка батьків – це крайній випадок і спостерігається у дорослих, які самі не досягли особистісної зрілості і можливо виховувались в схожих дисфункціональних  умовах.

Більш легкий прояв цієї же проблеми – різні правила у дорослих, які виховують дитину. Наприклад, мама дозволяє грати на телефоні без обмежень, а тато – ні; батьки не дозволяють солодкого до обіду, а бабуся жаліє і таємно пригощає цукерками. Особливо важко, якщо розбіжності є між мамою та татом, чи між батьками (мама-тато) та прабатьками (бабуся-дідусь), які живуть разом. І чим більше розбіжностей, тим трудніше дитині. Вона також буде дезорієнтована, як і в першому випадку: не розуміти (забувати) яким правилам слідувати. Якщо при цьому батьки ще й сперечаються про правила в присутності дитини, то є велика ймовірність, що вона навчиться маніпулювати дорослими, посилювати погану поведінку, щоб досягти бажаного, якщо має надію на підтримку когось з рідних.

По-друге, часто, порушують правила діти тих батьків, у яких існують власні проблеми зі слідуванням правилам, а відповідно – проблеми з прийняттям влади. Щоб краще зрозуміти про що йде мова, зроблю невелике пояснення. Люди завжди знаходяться в певному континуумі між двома позиціями: з одного боку - влада і контроль, з іншого – підкорення іншим, і необхідність обрати своє місце в залежності від обставин. Наприклад, на роботі людина керую підрозділом (тоді влада і контроль в його руках), і разом з тим вона підкоряється керівнику компанії (і тоді знаходиться в ролі підлеглого). В будь яких структурах та організаціях завжди існують правила, яким люди підкоряються, а дома – доросла людина сама встановлює правила і слідкує за їх виконанням. Вміння спокійно пересуватися між цими позиціями і знаходитися в любому місті континууму (часткове підкорення і частковий контроль) – це вміння, яке поступово набувається під час дорослішання та розвитку людини. Але іноді у цьому процесі трапляються збої  (травмуючи обставини) і тоді, говорячи психологічною мовою – у людини виникає внутрішній конфлікт «Боротьба за владу (контроль) – вміння підкорятися». Зовнішні він проявляється в тому, що людина на може спокійно пересуватися по цьому континууму і одну з позицій вважає «поганою» (або небезпечною, занадто трудною, позицією слабості тощо) і тоді «застрягає» в одній з крайніх позицій.

Якщо один за батьків (чи обидва) знаходять ближче до крайнього полюсу «боротьба за владу» та ігнорує правила, схильний порушувати їх всюди, де можливо це зробити (починаючи від незначних і доходячи до порушень закону), має постійні проблеми з представниками влади (це часто може проявлятися в конфліктах з керівництвом чи постійним незадоволенням вимогами та діями керівників), нема нічого дивного, що дитина буде відтворювати цю модель поведнінки і діяти за принципом «Я вище правил, вони існують для інших». Якщо батьки (чи хтось один) знаходяться ближче до другого полюсу «Підкорення» - що проявляється в абсолютному підкоренні правилам і вимогам влади, навіть там, де правила перестають бути розумними, а вимоги явно порушують особисті границі – в поведінці  дітей можливі два варіанта: або також підкорення, або порушення правил, як гіперкомпенсація дефіцитів батьків. Часто батьки несвідомо вкладають в дитину задачу зробити те, що їм самим не вдається, а саме: збунтуватися проти правил та влади і несвідомо ж, пишаються дітьми, якщо вони цю задачу виконують. А діти, звичайно відчувають, що доставляють задоволення батьками і тоді немає можливості повернути їх в прийнятні рамки. Крім того, якщо в людини є проблеми з перебуванням у владній позиції (важко керувати та контролювати), їм відповідно і важко проявляти строгість до дітей, встановлювати для них правила тощо.

Звичайно, якщо людина помічає в себе щось з вищеописаного, важливо – паралельно з налагодженням поведінки дітей – вирішувати і власні проблеми, тоді ефект від ваших дій буде набагато кращим.

 

Виходячи з вищенаведеного можна дати

наступні рекомендації батькам:

1.       Забезпечити дитину зрозумілими правилами та рамками

Рамки (правила) – це не обмеження для дитини, рамки – це безпека! Рамки можна порівняти з манежем, який захищає немовлят. Коли ви садити малечу в манежик (чи у інший спосіб обмежуєте його пересування) ви не думаєте про те, що ви її обмежуєте та позбавляєте чогось – ви думаєте про її безпеку. Так і зі старшими дітьми: зрозумілі та чіткі рамки захищають їх фізично (правила безпеки: що дозволяється, а що ні) та психологічно (правила поведінки, цінності: що добре, а що погано). Діти потребують таких рамок і, якщо їх не встановити ви, вони знайдуть когось, хто зробить це за вас, наприклад компанії однолітків, які мають власний світогляд, і яких ви не зможете проконтролювати. Або дитина переконається в необхідності дотримання правил, тільки опинившись в небезпечній для себе ситуації.

2.   Правила мають бути чіткими, зрозумілими та послідовними. Санкції за їх порушення – також мають бути зрозумілими і чітким, і співвідноситися з правилами.

Якщо ви домовились, що спочатку син чи донька роблять уроки і тільки потім грають на комп’ютері – будьте послідовними, не порушуйте домовленості і не дозволяйте дитині порушувати їх. При цьому, перед прийняттям того чи іншого правила обов’язково обговоріть його з дитиною, обговоріть також і покарання за його невиконання. Правила приймаються набагато простіше, якщо той кого вони стосуються безпосередньо приймає участь в їх обговорені і встановленні. І чим старше дитина, тим активніше має бути її участь. Обов’язково виконуйте свої зобов’язання по відношенню до дітей. Здійснюйте те, що обіцяли. Якщо ви систематично не виконуєте обіцянки – ви надаєте поганий приклад дітям!

3.       Важливо, щоб діти розуміли свою відповідальність за порушення правил.

Якщо ви домовились, що за запізнення з прогулянки підліток наступного дня залишається вдома, значить саме так має і бути. При цьому будьте справедливими. Перед тим як застосовувати покарання, по справжньому зрозумійте причину порушення правил. Можливо вона дійсно об’єктивна.

4.       В дітей повинні бути і обов’язки перед іншими, і таки сфери, в яких  вони приймають рішення самостійно

В дітей мають бути обов’язки пов’язані з побутом сім’ї -  наприклад миття посуду чи покупка хліба. Важливо щоб діти додавали свій внесок в загальну справу, це допомагає їм поступово усвідомлювати, що всі наші дії (або бездіяльність) впливають на інших людей і що в дорослому житті у нас завжди є зобов’язання перед іншими. І разом з тим, важливо щоб були такі сфери, в яких діти приймають рішення самостійно, а дорослі не нав’язують своєї думки і свого бачення. Наприклад – що одягнути, яким чином підтримувати порядок у власній кімнаті тощо. І чим старша дитина, тим більше сфер життя переходять під її відповідальність. Де навчатись і з ким одружуватись, в ідеалі, молоді люди повинні вирішувати самостійно😊. Звичайно важливо, щоб ваші діти могли прийти до вас за порадою, коли відчують таку потребу, і щоб ваші поради сприймались, як ще один варіант, чи більш широкий і поглиблений погляд на ситуацію, а не як нав’язування свого бачення. Таке можливо, якщо ви довіряєте своїм дітям, вірити в їх здатність приймати рішення і розумієте, що помилки – це необхідна частина дорослішання.

5.       Не вводьте відразу багато правил

Краще почніть з одного, але найбільш важливого. Слідкуйте за його дотриманням. Почекайте, поки це правило стане майже звичкою і перестане викликати бурю негативних емоцій. Потім вводьте наступне. Просто вам самим і дитині буде важко запам’ятати і виконувати велику кількість різноманітних нововведень, вони швидко приведуть до втоми і ви, скоріше за все, відмовитись від них. Якщо якесь правило викликає багато негативу і незадоволення навіть через довгий період від початку його прийняття – можливо його дійсно варто відкоригувати. Також це може бути ознакою, що ви не виконали другого пункту цієї статті і не надали дітям можливості висловити власну думку з приводу цього правила, ще до його введення.

Правил взагалі не має бути багато і вони мають стосуватися самих простих речей, які повторюються. В більш складних випадках важливо домовлятися безпосередньо, коли ситуація виникла. Гарні довірливі стосунки між дітьми та батьками, можливість бути щирими один з одним – найкращій спосіб вирішити всі проблеми.

6.       Проявляйте гнучкість. Правила, обов’язки тощо не є чимось застиглим та незмінним. Завжди можна змінити домовленості.

Важливо, щоб і ви і ваші діти розуміли, що завжди можна передомовитись стосовно того чи іншого правила, обов’язку чи санкції. Зазначте таку можливість відразу. Деякі правила перестають бути актуальними, іноді з’являється необхідність у введені нових, а деякі правила можуть прийматися лише на певний час чи при певних обставинах.

7.       Ніколи, ні в яких обставинах не використовуйте фізичних покарань, психологічного та морального насильств, принижень!

Подібні методи ніколи не дадуть позитивних результатів, а навпаки, погана поведінка може посилитись.  І напевно, дитина віддалиться від вас та перестане вам довіряти. Фізичне та психологічне насильство сильно травмує людину і негативно впливає на все її життя та подальші стосунки. Щодо стосунків, особливо партнерських, любовних, родинних – це найважливіший момент: людина, до якої застосовували фізичне та психологічне насильство в дитинстві, ніколи не зможе побудувати гармонійних та здорових стосунків в дорослому житті. Справитися з таким травмуючим досвідом, як насильство, дуже не просто!

8.     Якщо ви помітили, що у вас є труднощі з темою правил – саме час вирішити цю проблему. Тим самим ви допоможете своїм дітям. Ці труднощі «не перейдуть до них у спадок»

9.       Щирі стосунки з дітьми, в яких присутня взаємоповага, найкраща профілактика будь-якої поганої поведінки!